Загальна характеристика[ред. • ред. код]
Тіло бліх сплюснуто з боків[1], вузьке, гладке, забезпечено щетинками і шипами, що допомагають пересуватися і утримуватися в густій шерсті і між пір'ям господарів, в складках одягу, а також у субстраті їх гнізд і в норах. На голові і грудях часто є зубчасті гребені (ктенідії). Довжина тіла у різних видів варіює від 1 до 5 мм, але у самиць деяких видів може досягати 10 мм за рахунок гіпертрофічного розростання черевця після початку харчування. Антени завжди розташовуються позаду простих очей і в стані спокою поміщаються в спеціальних поглибленнях - вусикових ямках. Антени можуть використовуватися самцями для утримання самиці під час копуляції. Ротовий апарат бліх колючо-смоктального типу. Характеризується перетворенням в стилети епіфарінгса (непарний стилет) і лацінія (парні стилети), що поєднуються з максилярними лопатями. Нижня губа з парою лабіальний щупиків перетворена в стулки футляра для компонентів хоботка. Мандібули у дорослих бліх повністю втрачені. Груди забезпечені сильними кінцівками, що забезпечують комасі швидке переміщення в покривах хазяїна, здатність утримуватися на шорстких поверхнях під будь-яким кутом. Часто пересуваються стрибками, використовуючи при цьому для поштовху другу і особливо третю пари ніг. У задній частині черевця, позаду VIII тергіта, розташовується наявний тільки в бліх своєрідний сенсорний орган - абдомінальний сенсілліум, або пигидий, забезпечений тріхоботріямі (дотикальними волосками) і здатний уловлювати коливання повітря.
Життєвий цикл[ред. • ред. код]
Блохи - це комахи з повним перетворенням. Спеціальних місць для відкладання яєць блохи не шукають. Запліднені самиці з силою викидають яйця невеликими порціями для успішнішого розповсюдження або яйця можуть бути відкладені на покриви хазяїна. Розвиток яєць в середньому триває не більше двох тижнів. З яйця виходить безнога, червоподібна личинка, що активно пересувається, яка заривається в субстрат нори або гнізда господаря. Личинка харчується або різними залишками, що розкладаються, або (у деяких видів) неперетравленою кров'ю, що міститься в екскрементах дорослих бліх. Личинки линяють 3 рази. Після цього вони оточують себе шовкоподібним коконом і заляльковуються. У різних видів бліх вихід з кокона приурочений до певного сезону. Доросла блоха, що вийшла з лялечки, підстерігає тварину-господаря. Доросла блоха теоретично може жити 1,5 року, але реально - не більше кількох місяців.
Особливості поведінки[ред. • ред. код]
Бліх можна виявити у всі сезони року на господарях і у гніздах, влаштованих над землею (білки, птахи), на землі, в землі (нори тушканчиків, ховрахів, хом'яків, піщанок і інших звірів). Таким чином, основними господарями бліх є ссавці, для яких притулок є обов'язковим у всі періоди життя. У меншій мірі блохи пов'язані (більше 100 видів) з тваринами, які користуються притулками лише в певний період року. У гніздах птахів блохи особливо рясні в момент насиджування яєць і в період появи пташенят. Блох навіть знаходять у залишених птахами гніздах через довгий час. З тваринами, які не мають притулку взагалі, пов'язано мало видів бліх (менше 30). Це «стаціонарні» паразити парнокопитних і сумчастих. Оскільки Так як існують труднощі повторного знаходження господаря, то їх перебування на тілі постійне. Смокчуть кров як самці, так і самиці. Кровосмоктання триває від 1 хвилини до кількох годин. Представники родів Xenopsylla, Echidnophaga, Ctenocephalides та ін п'ють кров з надлишком, так що навіть не завжди встигають перетравити її. Інші види (Ctenocephalides canis, Ct. Felis, Leptopsylla segnis тощо) потребують частого прийому їжі. Але насмоктавшись крові, вони не покидають тіла господаря й вільно пересуваються у шерсті. Деякі (Ctenophthalmus, Neopsylla та ін) потребують нечастого прийому їжі і більшу частину життя проводять у субстраті гнізда господаря. Сувора специфічність по відношенню до господаря спостерігається тільки в бліх летючих мишей. Більшість же бліх не настільки специфічні, можуть зустрічатися крім основного господаря і на інших видах тварин.
Розповсюдження[ред. • ред. код]
Блохи, в більшості, пов'язані з помірними і субтропічними кліматичними зонами, тому основна маса видів і родів поширена в Східно-Азійській, Центрально-Азійській, Західно-Американській, Патагонській, папуаській і Східно-Африканській зоогеографічних підобластях. Найбільше число видів знайдено в Палеарктиці (892 виду з 96 родів), Неарктіке (299, 68), Неотропіках (289, 55) і Афротропіке (275, 43). [3] Космополітичним є родин Ischnopsyllidae. Майже всесвітньо поширені родини Hystrichopsyllidae і Ceratophyllidae. Тільки в південній півкулі зустрічаються родини Stephanocircidae, Lycopsyllidae, Macropsyllidae, Malacopsyllidae. Для Африки характерні родини Xiphiopsyllidae і Chimaeropsyllidae, а Австралії — Lycopsyllidae і Macropsyllidae[2].
Класифікація[ред. • ред. код]
Виділяють від 15 до 18 родин. У дужках наведено кількість видів[3][4]:
Pulicidae (127), Xiphiopsyllidae (7), Rhopalopsyllidae (117), Malacopsyllidae (2), Vermipsyllidae (38), Hystrichopsyllidae (543), Coptopsyllidae (19), Pygiopsyllidae (50), Stivaliidae (100), Lycopsyllidae (8), Stephanocircidae (40), Macropsyllidae (2), Ancistropsyllidae (3), Chimaeropsyllidae (26), Ischnopsyllidae (117), Leptopsyllidae (215), Ceratopsyllidae (381)
Pulicidae (127), Xiphiopsyllidae (7), Rhopalopsyllidae (117), Malacopsyllidae (2), Vermipsyllidae (38), Hystrichopsyllidae (543), Coptopsyllidae (19), Pygiopsyllidae (50), Stivaliidae (100), Lycopsyllidae (8), Stephanocircidae (40), Macropsyllidae (2), Ancistropsyllidae (3), Chimaeropsyllidae (26), Ischnopsyllidae (117), Leptopsyllidae (215), Ceratopsyllidae (381)
Хвороби, що викликаються блохами[ред. • ред. код]
Блохи викликають у людини дві хвороби — пулікоз і саркопсильоз.
Тіло бліх сплюснуто з боків[1], вузьке, гладке, забезпечено щетинками і шипами, що допомагають пересуватися і утримуватися в густій шерсті і між пір'ям господарів, в складках одягу, а також у субстраті їх гнізд і в норах. На голові і грудях часто є зубчасті гребені (ктенідії). Довжина тіла у різних видів варіює від 1 до 5 мм, але у самиць деяких видів може досягати 10 мм за рахунок гіпертрофічного розростання черевця після початку харчування. Антени завжди розташовуються позаду простих очей і в стані спокою поміщаються в спеціальних поглибленнях - вусикових ямках. Антени можуть використовуватися самцями для утримання самиці під час копуляції. Ротовий апарат бліх колючо-смоктального типу. Характеризується перетворенням в стилети епіфарінгса (непарний стилет) і лацінія (парні стилети), що поєднуються з максилярними лопатями. Нижня губа з парою лабіальний щупиків перетворена в стулки футляра для компонентів хоботка. Мандібули у дорослих бліх повністю втрачені. Груди забезпечені сильними кінцівками, що забезпечують комасі швидке переміщення в покривах хазяїна, здатність утримуватися на шорстких поверхнях під будь-яким кутом. Часто пересуваються стрибками, використовуючи при цьому для поштовху другу і особливо третю пари ніг. У задній частині черевця, позаду VIII тергіта, розташовується наявний тільки в бліх своєрідний сенсорний орган - абдомінальний сенсілліум, або пигидий, забезпечений тріхоботріямі (дотикальними волосками) і здатний уловлювати коливання повітря.
Життєвий цикл[ред. • ред. код]
Блохи - це комахи з повним перетворенням. Спеціальних місць для відкладання яєць блохи не шукають. Запліднені самиці з силою викидають яйця невеликими порціями для успішнішого розповсюдження або яйця можуть бути відкладені на покриви хазяїна. Розвиток яєць в середньому триває не більше двох тижнів. З яйця виходить безнога, червоподібна личинка, що активно пересувається, яка заривається в субстрат нори або гнізда господаря. Личинка харчується або різними залишками, що розкладаються, або (у деяких видів) неперетравленою кров'ю, що міститься в екскрементах дорослих бліх. Личинки линяють 3 рази. Після цього вони оточують себе шовкоподібним коконом і заляльковуються. У різних видів бліх вихід з кокона приурочений до певного сезону. Доросла блоха, що вийшла з лялечки, підстерігає тварину-господаря. Доросла блоха теоретично може жити 1,5 року, але реально - не більше кількох місяців.
Особливості поведінки[ред. • ред. код]
Бліх можна виявити у всі сезони року на господарях і у гніздах, влаштованих над землею (білки, птахи), на землі, в землі (нори тушканчиків, ховрахів, хом'яків, піщанок і інших звірів). Таким чином, основними господарями бліх є ссавці, для яких притулок є обов'язковим у всі періоди життя. У меншій мірі блохи пов'язані (більше 100 видів) з тваринами, які користуються притулками лише в певний період року. У гніздах птахів блохи особливо рясні в момент насиджування яєць і в період появи пташенят. Блох навіть знаходять у залишених птахами гніздах через довгий час. З тваринами, які не мають притулку взагалі, пов'язано мало видів бліх (менше 30). Це «стаціонарні» паразити парнокопитних і сумчастих. Оскільки Так як існують труднощі повторного знаходження господаря, то їх перебування на тілі постійне. Смокчуть кров як самці, так і самиці. Кровосмоктання триває від 1 хвилини до кількох годин. Представники родів Xenopsylla, Echidnophaga, Ctenocephalides та ін п'ють кров з надлишком, так що навіть не завжди встигають перетравити її. Інші види (Ctenocephalides canis, Ct. Felis, Leptopsylla segnis тощо) потребують частого прийому їжі. Але насмоктавшись крові, вони не покидають тіла господаря й вільно пересуваються у шерсті. Деякі (Ctenophthalmus, Neopsylla та ін) потребують нечастого прийому їжі і більшу частину життя проводять у субстраті гнізда господаря. Сувора специфічність по відношенню до господаря спостерігається тільки в бліх летючих мишей. Більшість же бліх не настільки специфічні, можуть зустрічатися крім основного господаря і на інших видах тварин.
Розповсюдження[ред. • ред. код]
Блохи, в більшості, пов'язані з помірними і субтропічними кліматичними зонами, тому основна маса видів і родів поширена в Східно-Азійській, Центрально-Азійській, Західно-Американській, Патагонській, папуаській і Східно-Африканській зоогеографічних підобластях. Найбільше число видів знайдено в Палеарктиці (892 виду з 96 родів), Неарктіке (299, 68), Неотропіках (289, 55) і Афротропіке (275, 43). [3] Космополітичним є родин Ischnopsyllidae. Майже всесвітньо поширені родини Hystrichopsyllidae і Ceratophyllidae. Тільки в південній півкулі зустрічаються родини Stephanocircidae, Lycopsyllidae, Macropsyllidae, Malacopsyllidae. Для Африки характерні родини Xiphiopsyllidae і Chimaeropsyllidae, а Австралії — Lycopsyllidae і Macropsyllidae[2].
Класифікація[ред. • ред. код]
Виділяють від 15 до 18 родин. У дужках наведено кількість видів[3][4]:
Pulicidae (127), Xiphiopsyllidae (7), Rhopalopsyllidae (117), Malacopsyllidae (2), Vermipsyllidae (38), Hystrichopsyllidae (543), Coptopsyllidae (19), Pygiopsyllidae (50), Stivaliidae (100), Lycopsyllidae (8), Stephanocircidae (40), Macropsyllidae (2), Ancistropsyllidae (3), Chimaeropsyllidae (26), Ischnopsyllidae (117), Leptopsyllidae (215), Ceratopsyllidae (381)
Pulicidae (127), Xiphiopsyllidae (7), Rhopalopsyllidae (117), Malacopsyllidae (2), Vermipsyllidae (38), Hystrichopsyllidae (543), Coptopsyllidae (19), Pygiopsyllidae (50), Stivaliidae (100), Lycopsyllidae (8), Stephanocircidae (40), Macropsyllidae (2), Ancistropsyllidae (3), Chimaeropsyllidae (26), Ischnopsyllidae (117), Leptopsyllidae (215), Ceratopsyllidae (381)
Хвороби, що викликаються блохами[ред. • ред. код]
Блохи викликають у людини дві хвороби — пулікоз і саркопсильоз.
Комментариев нет:
Отправить комментарий